Комарів

Проект НовиниЛекція "Перші склороби України"
10 лютого 2017, 13:07
25 лютого 2017 о 14-й годині в Національному музеї історії України відбудеться лекція О.Петраускаса "Перші склороби України (Комарів – унікальна археологічна пам’ятка Європи римського часу)".

Археологія Дністра: пам’ятки палеоліту та римського часу
11 січня 2016, 20:00
15 січня 2016 р. о 14-00 у Археологічному музеї ІА НАНУ відкривається виставка «Археологія Дністра: пам’ятки палеоліту та римського часу (дослідження 2012-2015 рр.)».

Доповідь у Вільному університеті
26 травня 2015, 11:07
Презентація доповіді у Вільному університеті м. Берлін в рамках Міжнародного проекту з дослідження унікальної археологічної пам’ятки пізньоримського часу біля с. Комарів.


Пошук по сайту

Засновники проекту

Відділ археології ранніх слов’ян та регіональних польових досліджень
Інституту археології НАН України

InstitutВідділ археології ранніх слов’ян був створений у 1974 р., в зв’язку з необхідністю дослідження проблем походження і ранньої історії слов‘ян як самостійного наукового напрямку. Відділ був створений за ініціативою доктора історичних наук, а згодом чл.-кор. НАН України, професора В. Д. Барана, який і став його першим завідувачем. З 2002 р. відділ очолює доктор історичних наук, професор Д. Н. Козак.

Пріоритетним напрямком у роботі відділу є дослідження етногенезу і ранньої історії слов‘ян, що передбачає розробку таких проблем як формування етнокультурної слов‘янської спільності, періодизація ранньослов‘янської історії, взаємовідносини слов‘янського населення з сусідніми етнічними групами і державами, визначення шляхів розселення слов‘ян і їхнього місця в історії ранньосередньовічної Європи, процеси формування слов‘янських народів та передумов виникнення Давньоруської держави, дослідження господарства і соціальної структури слов‘янського суспільства, його матеріальної і духовної культури.

Джерелознавча база досліджень забезпечується розкопками археологічних пам‘яток I тис. н. е., що репрезентують головні етапи становлення слов‘янського світу та його політичної консолідації, включаючи формування слов‘янських племінних об‘єднань і союзів племен напередодні утворення Давньоруської держави. У географічному відношенні археологічними дослідженнями була охоплена практично вся територія Полісся і Лісостепової смуги України. Дослідження опорних пам’яток різних епох дозволили аргументовано реконструювати етнокультурні і соціально-економічні процеси, що проходили в слов’янському суспільстві у додержавний період.

Найбільшим здобутком відділу є цикл досліджень історико-культурних процесів на території України в І тис. н. е. Узагальнення археологічних матеріалів, отриманих вітчизняними і іноземними вченими протягом останніх десятиліть та нагромаджених в попередній час, дало змогу простежити становлення і розвиток етно-соціальних спільностей, репрезентованих археологічними культурами Південно-Східної Європи І тис. н. е. та дослідити особливості, тенденції і закономірності історико-культурного розвитку, насамперед, давньослов’янських племен, реконструювати їх господарсько-побутовий уклад та світогляд населення.

Початкові процеси формування слов’янської етнокультурної спільності пов’язані передусім із зарубинецькою культурою рубежу н. е., пам‘ятки якої поширені на території Середнього і Верхнього Подніпров‘я, Прип’ятського Полісся і Подесення (Україна, Білорусь і Російська Федерація). Зарубинецька культура разом з синхронними культурами Середньої і Південно-Східної Європи - поєнешті-лукашівською, ясторфською, пшеворською, оксивською та поморською перебували під сильним впливом латенської культури кельтів і створили своєрідний «світ латенізованих культур». Зафіксовано два шляхи проникнення латенського стилю в зарубинецьку культуру – північно-західний або ясторфський (бастарнський), пов’язаний із мігрантами з Північної і Середньої Європи та південно-західний або латенський, пов’язаний з латенськими і латенсько-іллірійськими культурами Карпато-Дністровсько–Дунайського регіону, принесений вихідцями з Полісся і Подніпров’я, які брали участь в походах бастарнів, починаючи з кінця ІІІ ст. до н. е.

Нащадків зарубинецьких і пшеворських племен, носіїв пізньозарубинецьких і зубрицьких пам’яток I – II ст., очевидно, можна співвіднести зі східноєвропейськими венедами, інформація про яких міститься у творах античних учених I – ІІ ст. Страбона, Плінія Старшого, Корнелія Тацита і Клавдія Птолемея.

Наступний етап слов’янського етногенезу пов’язаний з пам’ятками київської культури і подібними групами старожитностей у складі поліетнічної черняхівської культури. На їх основі в середині І тис. н. е. формуються археологічні культури ранньосередньовічних слов’ян (празько-корчацька, пеньківська, колочинська), населення яких вперше з’являється на сторінках писемних джерел під іменем склавинів і антів.

З кінця IV ст. слов’янське населення Подесення та суміжних регіонів поширюється як у верхів’я Дніпра, у середовище «народів між балтами і слов’янами», так і у лісостеп, залишений частиною черняхівських племен. Трохи згодом слов’яни з’являються в Подунав’ї. Починається доба великого розселення слов’ян. Вихідною територією міграцій було насамперед Середнє та Верхнє Подністров’я і Прикарпаття. На основі найхарактерніших ознак слов’янської матеріальної культури вдалося визначити шляхи розселення слов’ян, які ведуть в глибину Балканського півострова (пеньківська культура) та на північ по Дунаю через Словаччину і Моравію у межиріччя Ельби і Заале (празько-корчацька культура). На Середній Ельбі група прикарпатських слов’ян зустрілася ще з одним потоком слов’янського переселення — із межиріччя Одри та Вісли. Внаслідок схрещення цих пам’яток з місцевим субстратним населенням тут виникла низка нових слов’янських культур.

Подальший розвиток слов’янства у Східній Європі пов’язаний насамперед з традиціями празько-корчацької культури, яка на рубежі VII/VIII ст. трансформується у райковецьку культуру на Правобережжі, а також частково є підосновою волинцевської і роменської на лівому березі Дніпра. В межах цих культурних ареалів формуються нові племена і племінні союзи (волинян, полян, уличів, сіверян тощо), що у своєму подальшому історичному розвитку об’єднуються у Київській державі.

Таким чином, з одного боку простежується безперервна заселеність та поступовий розвиток матеріальної культури автохтонного слов’янського населення, з другого — наявність культурних компонентів, привнесених ззовні германським, балтським, іраномовним, фракійським, тюркським населенням. Взаємодія традицій та інновацій відображає складний, діалектичний характер культурогенезу. Поступова асиміляція або витіснення місцевим слов’янським населенням іноетнічних мігрантів — одна з важливих закономірностей історичного розвитку Південно-Східної Європи у I тис. н. е.

Ця концепція викладена в колективній монографії «Славяне Юго-Восточной Европы в предгосударственный период» (1990), що була відзначена Державною премією України в галузі науки і техніки за 1991 рік. Д. Н. Козак і В. Д. Баран як автори розділів у колективних монографіях «Давня історія України. Т. 3: Слов’яно-Руська доба» (2000) та «Етнічна історія давньої України» (2000) отримали Державну премію України в галузі науки і техніки за 2001 р.

Загалом колектив відділу археології ранніх слов’ян за час свого існування підготував і видав 40 монографій, 10 збірників, понад 1000 статей загальним обсягом близько 1200 друкованих аркушів.

У відділі підготовлено 20 кандидатів і 8 докторів історичних наук, що працюють в Інституті археології та інших науково-дослідних установах та вузах України. Відділ працює в тісній взаємодії з історичними і історико-краєзнавчими музеями, кафедрами археології та стародавньої історії вузів України, підтримує наукові зв‘язки із закордонними археологічними установами. Вони здійснюються у вигляді розробок спільних тем, проведення спільних експедицій, участі в міжнародних конгресах, конференціях, симпозіумах.

Співробітники відділу беруть участь у розробці проектів спільно з вченими Росії, Білорусі, Польщі, Німеччини, Угорщини, Словаччини, Югославії та інших країн.

За понад три десятиліття у відділі археології ранніх слов’ян створена і плідно працює українська школа археологічної славістики. Відділ є визнаним науковим центром з вивчення проблем походження та історії слов‘ян переддержавного періоду як в Україні, так і за її межами.

Адреса:

Київ-210,  проспект Героїв Сталінграда, 12
Електронна пошта:  sekretar@iananu.kiev.ua





Створення сайту: веб-студія Сергія Камінського © 2012—2017 komariv.in.ua всі права захищені